Dream Theater: троє студентів, одна репетиційна кімната і гурт, з якого почався прогресив-метал
Джон Петруччі та Джон Міюнг, двоє друзів із Лонг-Айленда, приїхали до Музичного коледжу Берклі в Бостоні 1985 року шукати барабанщика, який любив би прогресив-рок і метал. Вони почули Майка Портноя в репетиційній кімнаті й почали грати разом. Гурт тоді називався Majesty.
1988 року їхній перший лейбл з’ясував, що ця назва вже належить іншому гурту. Батько Портноя запропонував Dream Theater, так називався кінотеатр у Монтереї, Каліфорнія. Дебютний «When Dream and Day Unite» вийшов 1989 року. З канадським вокалістом Джеймсом Лабрі вони записали «Images and Words» (1992), і «Pull Me Under» потрапила на радіо та MTV.
«Awake» (1994) приніс першу кризу. Клавішник Кевін Мур оголосив під час зведення, що йде заради сольної кар’єри. Дерек Шерініан, найнятий на тур, мав два тижні, щоб вивчити дві години дуже складної музики. Після першої частини туру Джеймс Лабрі тяжко отруївся, що сильно пошкодило його голосові зв’язки, і більшу частину туру він був пригнічений.
Потім був «Falling Into Infinity» (1997), записаний під тиском лейблу, який хотів другий «Images and Words» і сингл на кшталт «Pull Me Under» і вважав, що металічніший альбом легше продати. Шерініан зіграв на ньому та на EP «A Change of Seasons».
1999 року гурт відповів «Metropolis Pt. 2: Scenes from a Memory», концептуальним альбомом на 77 хвилин, який продюсували Петруччі та Портной. Це перший альбом із клавішником Джорданом Рудессом.
Далі вони випускали майже по альбому раз на два роки: «Six Degrees of Inner Turbulence» (2002), «Train of Thought» (2003), «Octavarium» (2005), «Systematic Chaos» (2007) і «Black Clouds & Silver Linings» (2009).
У вересні 2010 року, після 25 років, Майк Портной оголосив про відхід і його місце посів Майк Мангіні. Через рік і п’ять днів вийшов 11-й альбом гурту «A Dramatic Turn of Events», перший із Мангіні.
З Мангіні гурт продовжив: «Dream Theater» (2013), «The Astonishing» (2016), «Distance Over Time» (2019) і «A View from the Top of the World» (2021), який приніс «Греммі» за найкраще металове виконання з піснею «The Alien».
Потім коло замкнулося. 25 жовтня 2023 року, через тринадцять років після відходу, Портной оголосив про повернення, після того як поступово помирився з колегами та 2022 року знову зблизився з Лабрі на концерті гурту в театрі Beacon у Нью-Йорку. «Parasomnia» (7 лютого 2025) — 16-й альбом гурту й перший із ним від 2009 року.
Чого вартий Портной сам по собі? Він один із трьох засновників, продюсував платівки разом із Петруччі та як барабанщик значною мірою визначив, як Dream Theater звучить на сцені. Він написав слова до «Midnight Messiah» на «Parasomnia», грає й в інших гуртах, наприклад The Winery Dogs і Sons of Apollo. Його ударна установка відома розмірами: барабани Tama, тарілки Sabian, педалі Tama Speed Cobra, палички ProMark.
Спершу вибачення: Dream Theater у Kalisha поки немає. Але це найвеличніші музиканти нашого покоління, майстри й віртуози. Це не попса і навіть не металева попса, і вони не беруть шумом. Вони виходять і роблять справу. Їх люблять і пам’ятають, знають напам’ять кожну ноту, кожну гармонію, кожну мелодію та ту лінію, яку вони ведуть. У цьому все ідеально.
Їхній тур 2025 року «An Evening with Dream Theater» охопив 30 міст США, з 5 вересня по 25 жовтня, і завершився на Лонг-Айленді. Щовечора вони грали «Parasomnia» повністю. Якщо вони грають поруч із вами, ви будете щасливі, що купили квиток: на їхні концерти їздять з різних країн. Приходьте, не пошкодуєте. Не думайте, ідіть.
— Kalisha 🎧
Сподобалось? Додаток безкоштовний для початку.
Завантажити