Exclusively Pink Floyd: радіостанція, побудована на п'ятдесяти роках гурту, який постійно змінював думку про самого себе
«Exclusively Pink Floyd» — за цифрами, найулюбленіша радіостанція в усій колекції Exclusive від Kalisha: 11 639 голосів, і їх кількість продовжує зростати, випереджаючи будь-який інший канал, присвячений одному виконавцю, у всьому переліку. Працює вона так само, як і решта 312: безперервний потік від Exclusive Radio, лише цей гурт і нічого більше, жодної реклами, що переривала б сет. Відрізняє її лише одне — наскільки великий каталог, з якого є що брати, і як рідко в ньому трапляється прохідний матеріал.
Гурт утворився в Лондоні в 1965 році, і навіть у назви є своя маленька історія — Syd Barrett склав її з імен двох американських блюзових музикантів, Pink Anderson і Floyd Council. Початковий склад: Barrett на гітарі та вокалі, Roger Waters на басу, Nick Mason на барабанах і Richard Wright на клавішних, і перші два роки Pink Floyd були психоделічним сингловим гуртом, побудованим навколо дивних, грайливих пісень Barrett та лондонської сцени UFO Club.
Та версія гурту довго не протрималася. До 1968 року психічне здоров'я Barrett різко погіршилося, посилене важким зловживанням наркотиками, і молодого David Gilmour спершу покликали підстраховувати його на сцені, а потім повністю замінити. Це тихіша й сумніша історія, ніж стадіонний рок-імідж, який гурт заробить пізніше, і Pink Floyd так і не перестали писати про це — тінь Barrett проходить прямо крізь деякі з їхніх найважливіших платівок.
У міру того як Waters дедалі більше брав на себе написання пісень, 1970-ті дали ту серію альбомів, за яку гурт насправді й пам'ятають. The Dark Side of the Moon (1973) провів понад чотирнадцять років у чарті Billboard 200 і розійшовся тиражем приблизно в 45 мільйонів копій, що робить його одним із найпродаваніших альбомів за всю історію. Wish You Were Here (1975) став прямим зверненням до друга, якого вони втратили — «Shine On You Crazy Diamond» практично відкритим текстом присвячена Barrett. Animals (1977) вийшов похмурішим і політичнішим, а The Wall (1979) пішов ще далі: повноцінна рок-опера про ізоляцію, побудована навколо стіни, яку герой цеглина за цеглиною зводить між собою і всіма іншими.
Гурт не пережив власний успіх безболісно. The Final Cut (1983) на практиці був чимось близьким до сольної платівки Roger Waters, випущеної під іменем гурту, і незабаром після цього стосунки між Waters та іншими учасниками остаточно розладналися. Waters пішов, намагався домогтися, щоб назва гурту «пішла» разом із ним, і програв — Gilmour, Mason і Wright продовжили виступати як Pink Floyd, випустивши A Momentary Lapse of Reason (1987) і The Division Bell (1994) та збираючи стадіони, поки критики сперечалися, чи це взагалі рахується.
Згодом це стало важити достатньо, щоб відчуження розтануло. У 2005 році Waters возз'єднався з Gilmour, Mason і Wright заради єдиного виступу на Live 8 — усі четверо на одній сцені вперше за понад два десятиліття, на один вечір. Wright помер у 2008 році, і коли учасники, що залишилися, зібрали The Endless River (2014) із невикористаних записів епохи The Division Bell, вони оформили його як данину пам'яті йому і, як виявилося, як прощальне висловлювання самого гурту.
Це майже тридцять років гурту, що сперечається сам із собою про те, як він має звучати — і саме тому радіостанція, яка просто прокручує весь каталог без особливого порядку, працює тут так добре. Ви ніколи не опинитеся далі кількох треків від «Time», «Wish You Were Here» чи «Comfortably Numb».
🎧 Exclusively Pink Floyd можна слухати прямо в Telegram — без застосунку, без браузера — через наш Kalisha Radio Mini App.
— Kalisha 🎧
Сподобалось? Додаток безкоштовний для початку.
Працює на iPhone та Android — нічого встановлювати не потрібно